милесенький
МИЛЕ́СЕНЬКИЙ, а, е.
Пестл. до миле́нький.
А голосочок-то який! Тонесенький, милесенький такий... (Л. Глібов);
– Братику мій милесенький! – скрикнула Маруся і обняла його рученятами (Г. Квітка-Основ'яненко);
// у знач. ім. миле́сенький, кого, ч.; миле́сенька, кої, ж. Кохана людина.
Ой місяцю, місяченьку, Зайди за комору, Нехай з своїм милесеньким Трошки поговорю! (з народної пісні);
– Ах, ти, моя старенька! моя поганенька, моя малесенька, моя ціпонька, моя милесенька!.. – лащиться дядько до тітки (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)