мильний
МИ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до ми́ло¹.
Пішла [Фросина] назустріч старому і, вивернувши назад заляпані мильною піною руки, поцілувала його в обидві щоки (Є. Гуцало);
Мильний порошок;
// Власт. милу.
Мильний запах;
// Утворений з розчиненого у воді мила.
Берник сидів за столом і ретельно голився перед маленьким люстерком. Під густим мильним шумом сховалися зморшки, і від цього він здавався зовсім ще молодим (І. Муратов);
У млині, наче мильна піна, плавала крупчатка (А. Шиян).
2. Який піниться, наче мило при терті у воді.
В Середземному морі є острів Килюгоз, у ґрунті якого міститься мильна глина (з наук.-попул. літ.).
3. заст. Темно-сірий.
– Не знаю, чи синього сукна узяти, чи хоч і сірого, та тільки доброго, мильного (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)