мирт

МИРТ, а, ч., МИ́РТА, и, ж.

Південне вічнозелене дерево родини миртових з білими або рожевими квітками і темно-зеленим запашним листям, що містить ефірну олію.

Запахло миртами, цвітом померанців (І. Нечуй-Левицький);

Схили гір зазеленіли темними миртами і плоскими китайськими парасольками піній на узгір'ях двох суходолів (З. Тулуб);

Кругом хвилюються, шумлять Розкішні, чарівні діброви, Алеї пальм і ліс лавровий, І благовонних миртів ряд, І кедрів горді верховини, І золотаві апельсини (М. Терещенко, пер. з тв. О. Пушкіна);

Весільний вінок із мирта.

Значення в інших словниках

1. мирт — мирт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. мирт — -а, ч., мирта, -и, ж. Південне вічнозелене дерево родини миртових з білими або рожевими квітками і темно-зеленим запашним листям, що містить ефірну олію. Весільний вінок із мирта.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мирт — мирт, ми́рта (грец. μύρτος) рід субтропічних вічнозелених рослин. Дерева й кущі. Листки М. містять ефірну олію, яку використовують у парфюмерній промисловості.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. мирт — Кущова рослина родини миртових, поширена в Середземномор'ї; листки дрібні, зимостійкі, шкірясті; квітки дрібні, білі; декоративна кімнатна рослина; листки містять ефірну олію, яку використовують у парфумерній промисловості.  Універсальний словник-енциклопедія
5. мирт — Мирт, -та; -ти, -тів (гр.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. мирт — МИРТ, а, ч., МИ́РТА, и, ж. Південне вічнозелене дерево родини миртових з білими або рожевими квітками і темно-зеленим запашним листям, що містить ефірну олію. Запахло миртами, цвітом померанців (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах