миршавіти
МИ́РШАВІТИ, ію, ієш, недок., розм.
Ставати миршавим.
З пошкоджених дерев та кущів передчасно осипається листя, а пошкоджена кліщиком трав'яниста рослинність миршавіє, жовкне і засихає (з наук. літ.);
– .. Другий кінь чогось заслаб, почав миршавіти, і я навіть мусив його за безцінь продати водовозові (І. Нечуй-Левицький);
* Образно. – Я б здатна була крізь землю провалитися, ніж признатися у тих почуттях, що доти тільки здавалися могутніми, поки хоронилися на самому дні серця, і миттю линяють, миршавіють, як тільки зважуся вимовити їх (Л. Яновська).
Словник української мови (СУМ-20)