мислення
МИ́СЛЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. ми́слити 1.
А вже найбільша була біда Миронові з тим мисленням! Не вмів мислити та й годі (І. Франко);
Кушнір явно не справлявся зі своїми обов'язками – не вистачало культури, широти мислення (М. Руденко);
Людина широкого духовного кругозору.
2. Здатність людини мислити (у 1 знач.).
Мислення – це властивість високоорганізованої матерії, а саме – властивість мозку (з навч. літ.);
Мова людини нерозривно зв'язана в її мисленням (Ю. Смолич).
(1) Нове́ ми́слення політ., іст. – політика, яка, проголошуючи відкритість і взаємодовіру у міжнародних стосунках, була спрямована на відхід від військового протистояння між капіталізмом і соціалізмом наприкінці XX ст.
М. С. Горбачов виявився прекрасним експортером нового мислення (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)