мислення

ми́слення

-я, с.

1》 Дія за знач. мислити 1).

2》 Здатність людини мислити (у 1 знач.).

Абстрактне мислення — мислення, яке оперує узагальненими уявленнями та висновками.

Амбівалентне мислення — розлад мислення, що характеризується одночасним виникненням і співіснуванням протилежних думок.

Аутистичне мислення — розлад мислення, що визначається внутрішнім світом особи, яка недостатньо співвідноситься з реальністю.

Конкретне мислення — мислення, яке характеризується оперуванням простими, певними, взятими із повсякденного життя уявленнями та висновками.

Образне мислення — мислення, яке характеризується оперуванням наочними, чуттєвими уявленнями.

Значення в інших словниках

1. мислення — ми́слення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. мислення — [мислеин':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
3. мислення — Найвищий рівень пізнання людиною світу, який зароджується у чуттєвому пізнанні, є функцією і вищою формою вияву аналітико-синтетичної діяльності мозку, результатом якої має бути осягнення об’єктивної істини.  Словник-довідник музичних термінів
4. мислення — МИ́СЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ми́слити 1. А вже найбільша була біда Миронові з тим мисленням! Не вмів мислити та й годі (І. Франко); Кушнір явно не справлявся зі своїми обов'язками – не вистачало культури, широти мислення (М.  Словник української мови у 20 томах
5. мислення — У логіці — міркування, які полягають у виведенні за допомогою законів логіки (закони м.) нових тверджень (висновків) із тверджень, визнаних за істинні (посилок, засновок); м. поділяється на прикладне (м. редукційне, індукційне, м. за допомогою аналогій) та неприкладне (м. дедукційне).  Універсальний словник-енциклопедія
6. мислення — МИСЛЕННЯ — інформаційна діяльність, що набула якості опосередкованого, узагальненого пізнання, яке за допомогою абстрагування...  Філософський енциклопедичний словник
7. мислення — Ми́слення, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. мислення — МИ́СЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ми́слити 1. А вже найбільша була біда Миронові з тим мисленням! Не вмів мислити та й годі (Фр., І, 1955, 235); Кушнір явно не справлявся зі своїми обов’язками — не вистачало культури, широти мислення (Руд.  Словник української мови в 11 томах
9. мислення — рос. мышление процес активного, цілеспрямованого, узагальненого. опосередкованого, суттєвого та системного відтворення дійсності і вирішення проблем її творчого перетворення в таких логічних формах, як поняття, судження, логічні висновки, категорії.  Eкономічна енциклопедія