мислення
ми́слення
-я, с.
1》 Дія за знач. мислити 1).
2》 Здатність людини мислити (у 1 знач.).
Абстрактне мислення — мислення, яке оперує узагальненими уявленнями та висновками.
Амбівалентне мислення — розлад мислення, що характеризується одночасним виникненням і співіснуванням протилежних думок.
Аутистичне мислення — розлад мислення, що визначається внутрішнім світом особи, яка недостатньо співвідноситься з реальністю.
Конкретне мислення — мислення, яке характеризується оперуванням простими, певними, взятими із повсякденного життя уявленнями та висновками.
Образне мислення — мислення, яке характеризується оперуванням наочними, чуттєвими уявленнями.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мислення — ми́слення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- мислення — [мислеин':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
- мислення — Найвищий рівень пізнання людиною світу, який зароджується у чуттєвому пізнанні, є функцією і вищою формою вияву аналітико-синтетичної діяльності мозку, результатом якої має бути осягнення об’єктивної істини. Словник-довідник музичних термінів
- мислення — МИ́СЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ми́слити 1. А вже найбільша була біда Миронові з тим мисленням! Не вмів мислити та й годі (І. Франко); Кушнір явно не справлявся зі своїми обов'язками – не вистачало культури, широти мислення (М. Словник української мови у 20 томах
- мислення — У логіці — міркування, які полягають у виведенні за допомогою законів логіки (закони м.) нових тверджень (висновків) із тверджень, визнаних за істинні (посилок, засновок); м. поділяється на прикладне (м. редукційне, індукційне, м. за допомогою аналогій) та неприкладне (м. дедукційне). Універсальний словник-енциклопедія
- мислення — МИСЛЕННЯ — інформаційна діяльність, що набула якості опосередкованого, узагальненого пізнання, яке за допомогою абстрагування... Філософський енциклопедичний словник
- мислення — Ми́слення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мислення — МИ́СЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ми́слити 1. А вже найбільша була біда Миронові з тим мисленням! Не вмів мислити та й годі (Фр., І, 1955, 235); Кушнір явно не справлявся зі своїми обов’язками — не вистачало культури, широти мислення (Руд. Словник української мови в 11 томах
- мислення — рос. мышление процес активного, цілеспрямованого, узагальненого. опосередкованого, суттєвого та системного відтворення дійсності і вирішення проблем її творчого перетворення в таких логічних формах, як поняття, судження, логічні висновки, категорії. Eкономічна енциклопедія