1. Словник української мови в 11 томах

мислення

МИ́СЛЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. ми́слити 1.

А вже найбільша була біда Миронові з тим мисленням! Не вмів мислити та й годі (Фр., І, 1955, 235);

Кушнір явно не справлявся зі своїми обов’язками — не вистачало культури, широти мислення (Руд., Остання шабля, 1959, 547);

Народний герой у Гончара — це людина сучасного способу мислення, людина широкого духовного кругозору (Про багатство л-ри, 1959, 232).

2. Здатність людини мислити (у 1 знач.).

Мислення — це властивість високоорганізованої матерії, а саме — властивість мозку (Логіка, 1953, 6);

Мова людини нерозривно зв’язана в її мисленням (Смолич, VI, 1959, 317).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мислення — ми́слення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. мислення — [мислеин':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  3. мислення — -я, с. 1》 Дія за знач. мислити 1). 2》 Здатність людини мислити (у 1 знач.). Абстрактне мислення — мислення, яке оперує узагальненими уявленнями та висновками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мислення — Найвищий рівень пізнання людиною світу, який зароджується у чуттєвому пізнанні, є функцією і вищою формою вияву аналітико-синтетичної діяльності мозку, результатом якої має бути осягнення об’єктивної істини. Словник-довідник музичних термінів
  5. мислення — МИ́СЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ми́слити 1. А вже найбільша була біда Миронові з тим мисленням! Не вмів мислити та й годі (І. Франко); Кушнір явно не справлявся зі своїми обов'язками – не вистачало культури, широти мислення (М. Словник української мови у 20 томах
  6. мислення — У логіці — міркування, які полягають у виведенні за допомогою законів логіки (закони м.) нових тверджень (висновків) із тверджень, визнаних за істинні (посилок, засновок); м. поділяється на прикладне (м. редукційне, індукційне, м. за допомогою аналогій) та неприкладне (м. дедукційне). Універсальний словник-енциклопедія
  7. мислення — МИСЛЕННЯ — інформаційна діяльність, що набула якості опосередкованого, узагальненого пізнання, яке за допомогою абстрагування... Філософський енциклопедичний словник
  8. мислення — Ми́слення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. мислення — рос. мышление процес активного, цілеспрямованого, узагальненого. опосередкованого, суттєвого та системного відтворення дійсності і вирішення проблем її творчого перетворення в таких логічних формах, як поняття, судження, логічні висновки, категорії. Eкономічна енциклопедія