митий
МИ́ТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ми́ти.
І покої не мазані [у сотника], І сволок не митий, І челяді нема дома (Т. Шевченко);
На Нелю вдарило запахом давно не митого людського тіла й поганого тютюну (Ірина Вільде);
Розривається серце за тим Одіссеєм розумним. Він-бо, нещасний, від любих далеко на хвилею митім Острові терпить біду (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
Словник української мови (СУМ-20)