митися
МИ́ТИСЯ, ми́юся, ми́єшся, недок.
1. Мити себе (обличчя, руки, тіло); вмиватися, обмиватися (у 1 знач.).
Увесь вечір Маруся .. мисники змивала, піч мазала, милася (Г. Квітка-Основ'яненко);
У трофейних бочках з-під пального грілася вода, голі – як мати родила – бійці милися на сонці (О. Гончар).
2. Ставати мокрим, вологим від води або іншої рідини; обливатися.
Квіти миються росою (О. Олесь);
* Образно. В Ташані вода як синькою розведена, і сині хмари киплять у ній, миються гнівною хвилею (Григорій Тютюнник).
3. Пас. до ми́ти 1.
Фарбується [Біла Церква], білиться, миється... (Остап Вишня).
◇ (1) Ми́тися по́том – те саме, що Облива́тися (рідше умива́тися, обмива́тися і т. ін.) / обли́тися (вми́тися, обми́тися і т. ін.) [крива́вим (гірки́м, сьо́мим і т. ін.)] по́том (див. облива́тися).
Вийшов коваль з новенької кузні. Не миються потом у ній ковальчуки, не хукає прокіптявленою утробою ковальський міх (Ю. Мушкетик);
(2) Ми́тися сльозо́ю (д) див. облива́тися.
Словник української мови (СУМ-20)