митний
МИ́ТНИЙ, а, е.
1. Стос. до мита.
Як побачать красуні, що купець якийсь приїхав, з митного реєстру дізнаються, який у нього товар і на яку суму (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);
Про торговельні зв'язки Русі з країнами Західної Європи свідчить також митний статут німецького міста Реффельштеттена.., в якому серед інших купців згадуються й слов'яни (з наук. літ.);
Митна конвенція;
// у знач. ім. ми́тне, ного, с., заст. Мито.
Базар нагадував справжній ярмарок. Мусій .. вже прицілювався, де стати, коли тивун, який збирав митне, зупинив йому коней (П. Панч).
2. Розташований у межах, навколо митниці.
Митна територія.
3. Який працює на митниці.
Митний чиновник в аеропорту зосереджено заповнює анкети і уважно переглядає паспорти (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)