млака
МЛА́КА, и, ж., діал.
Заболочена низина; трясовина.
Понад опари розлогих млак виднілися дахи й комини невеликого підгірського містечка (Н. Кобринська);
Святочний спокій царював над понурими волинськими млаками (Мирослав Ірчан).
Словник української мови (СУМ-20)