млака
МЛА́КА, и, ж., діал. Заболочена низина; трясовина.
Понад опари розлогих млак виднілися дахи й комини невеликого підгірського містечка (Кобр., Вибр., 1954, 186);
Святочний спокій царював над понурими волинськими млаками (Ірчан, II, 1958, 59).
Словник української мови (СУМ-11)