1. Словник української мови в 11 томах

млака

МЛА́КА, и, ж., діал. Заболочена низина; трясовина.

Понад опари розлогих млак виднілися дахи й комини невеликого підгірського містечка (Кобр., Вибр., 1954, 186);

Святочний спокій царював над понурими волинськими млаками (Ірчан, II, 1958, 59).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. млака — Мокра сіножать [VI,VII] Словник з творів Івана Франка
  2. млака — мла́ка іменник жіночого роду трясовина діал. Орфографічний словник української мови
  3. млака — див. болото Словник синонімів Вусика
  4. млака — -и, ж., зах. Заболочена низина; трясовина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. млака — МЛА́КА, и, ж., діал. Заболочена низина; трясовина. Понад опари розлогих млак виднілися дахи й комини невеликого підгірського містечка (Н. Кобринська); Святочний спокій царював над понурими волинськими млаками (Мирослав Ірчан). Словник української мови у 20 томах
  6. млака — ДРАГОВИНА́ (ДРЯГОВИНА́) (грузьке, багнисте місце), ДРАГВА́ рідше, ГРУЖА́ВИНА розм., МЛА́КА діал., ЦМОКО́ВИНА діал., КАЛАБА́ТИНА діал. Поїзд поминув якусь річку і йшов крізь невисохлу ще від весняної поводі драговину (Л. Смілянський); (Лукаш:) Пробі! гину!... Словник синонімів української мови
  7. млака — Млака, -ки ж. Топь, трясина. Вилетіло потя з лісу та сім на млаку. Гол. II. 782. ум. млачка. Он где мій милований там долі млачками. Гол. II. 411. Словник української мови Грінченка