млака

ДРАГОВИНА́ (ДРЯГОВИНА́) (грузьке, багнисте місце), ДРАГВА́ рідше, ГРУЖА́ВИНА розм., МЛА́КА діал., ЦМОКО́ВИНА діал., КАЛАБА́ТИНА діал. Поїзд поминув якусь річку і йшов крізь невисохлу ще від весняної поводі драговину (Л. Смілянський); (Лукаш:) Пробі! гину! В дряговину попав! Ой, смокче! тягне! (Леся Українка); Кругом болота. Виходу з них не буде, — хіба що в драгву з головою (С. Скляренко); Здобич вони діставали завжди, хоч би й з якої непролазної гружавини (Ю. Смолич); Понад опари розлогих млак виднілися дахи й комини невеликого підгірського містечка (Н. Кобринська); Це мокре? Я не таку цмоковину орав (Словник Б. Грінченка). — Пор. 1. боло́то, 1. трясовина́.

ЗАПЛА́ВА (низинна місцевість біля річки, озера, що затоплюється під час весняної повені), ЗАПЛА́В рідше, ЗАПЛА́ВИНА рідше, ПЛА́ВНІ, МОКВА́ діал., МОКЛЯ́К діал., МЛА́КА діал., ЗА́ЙМИЩЕ рідко; ОБОЛО́НЬ, ОБОЛО́НЯ рідше, ОБОЛО́ННЯ рідше (заплавні луки). На кінець літа Дунай вужчає, заплава просихає (М. Чабанівський); Не широка піднебесна стеля, Не глибокий дніпровий заплав. Ворон бачив Остряницю й Хмеля, Над Полтавським боєм кружеляв (А. Малишко); Дніпровські плавні — це цілий край з низовими лісами, з намулистими лугами (О. Гончар); Є над рікою вільшина, а між нею і берегом мокляк. Він тепер підсох або й зовсім висох, то перейдемо без перешкоди (Юліан Опільський); Понад опори розлогих млак виднілися дахи й комини невеликого підгірського містечка (Н. Кобринська); Скінчилася лісосмуга, й путівець круто звернув на оболонь, усуціль повиту несмугастим туманом (В. Логвиненко); Іван став спускатися по крутій стежці, що збігала з греблі до зеленого оболоння над Сяном (Д. Бедзик).