млака

мла́ка

-и, ж., зах.

Заболочена низина; трясовина.

Значення в інших словниках

1. млака — Мокра сіножать [VI,VII]  Словник з творів Івана Франка
2. млака — мла́ка іменник жіночого роду трясовина діал.  Орфографічний словник української мови
3. млака — див. болото  Словник синонімів Вусика
4. млака — МЛА́КА, и, ж., діал. Заболочена низина; трясовина. Понад опари розлогих млак виднілися дахи й комини невеликого підгірського містечка (Н. Кобринська); Святочний спокій царював над понурими волинськими млаками (Мирослав Ірчан).  Словник української мови у 20 томах
5. млака — ДРАГОВИНА́ (ДРЯГОВИНА́) (грузьке, багнисте місце), ДРАГВА́ рідше, ГРУЖА́ВИНА розм., МЛА́КА діал., ЦМОКО́ВИНА діал., КАЛАБА́ТИНА діал. Поїзд поминув якусь річку і йшов крізь невисохлу ще від весняної поводі драговину (Л. Смілянський); (Лукаш:) Пробі! гину!...  Словник синонімів української мови
6. млака — МЛА́КА, и, ж., діал. Заболочена низина; трясовина. Понад опари розлогих млак виднілися дахи й комини невеликого підгірського містечка (Кобр., Вибр., 1954, 186); Святочний спокій царював над понурими волинськими млаками (Ірчан, II, 1958, 59).  Словник української мови в 11 томах
7. млака — Млака, -ки ж. Топь, трясина. Вилетіло потя з лісу та сім на млаку. Гол. II. 782. ум. млачка. Он где мій милований там долі млачками. Гол. II. 411.  Словник української мови Грінченка