млявий
МЛЯ́ВИЙ, а, е.
1. Позбавлений жвавості, бадьорості.
[Любов:] Тільки млява, боязка людина не любить і боїться риску (Леся Українка);
А за нею [хмарою] чередою інші хмари попливли, ніби йшли до водопою мляві, стомлені воли (М. Упеник);
// Який не відбиває експресії; маловиразний.
Ті самі очі, чорні, як безодні, .. Тепер без блиску, мляві та холодні (І. Франко);
Легка повсякчасна втома була в її сповільнених рухах, у збляклому погляді, у млявих, ніби змушених словах (В. Підмогильний).
2. Який відбувається без напруження, повільно.
Збирає гній дівча худе. Корова млявою ходою кудись сама собі бреде (П. Тичина);
При млявому травленні п'ють по 3 чашки на день відвару з кореневища аїру (з наук. літ.);
// Малопомітний; неяскравий.
Де у хвилях тремтить і полискує Млявий промінь нічних ліхтарів; Де бушують вали над безоднею, – Там стояла вона без шляху. Без притулку, з журбою самотньою (П. Грабовський);
Через вулицю блимав огонь і млявим світлом освітлював пустельний заулок (М. Хвильовий).
Словник української мови (СУМ-20)