млоїти
МЛО́ЇТИ, мло́їть, недок.
1. що і без прям. дод. Викликати відчуття млості (у 1, 2 знач.).
І тихий смуток, і радість, і якесь каяття млоїли мені серце (Ю. Збанацький);
Незвична тиша і парке повітря млоїли і хилили до сну (В. Козаченко);
І знову щось темне підіймалося в ньому, .. стирало думки, млоїло тіло і виганяло на чоло холодний, сверблячий піт (М. Коцюбинський);
При самій думці про той момент, який може прийти, його млоїло (І. Багряний).
2. кого, безос. Нудити.
– Це, мабуть, дядьку, від солодких ягід млоїть вас... (П. Козланюк).
(1) На се́рці мло́їть – стає недобре, погано.
Кашель перестав сливе зовсім, тільки на серці частенько млоїть (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)