млоїти
МЛО́ЇТИ, мло́їть, недок.
1. перех. і без додатка. Викликати відчуття млості (у 1, 2 знач.).
І тихий смуток, і радість, і якесь каяття млоїли мені серце (Збан., Мор. чайка, 1959, 211);
Незвична тиша і парке повітря млоїли і хилили до сну (Коз., Гарячі руки, 1960, 147);
І знову щось темне підіймалося в ньому, .. стирало думки, млоїло тіло і виганяло на чоло холодний, сверблячий піт (Коцюб., II, 1955, 275).
2. безос. Нудити.
— Це, мабуть, дядьку, від солодких ягід млоїть вас… (Козл., Мандрівники, 1946, 14).
На се́рці мло́їть — стає негарно.
Кашель перестав сливе зовсім, тільки на серці частенько млоїть (Л. Укр., V, 1956, 340).
Словник української мови (СУМ-11)