множитися
МНО́ЖИТИСЯ, иться, недок.
1. Збільшуватися кількісно, за силою вияву.
Їхній [спів жінок] бився під куполом старої церкви, перелунював, множився (В. Яворівський);
// Те саме, що розмно́жуватися.
– Ми [Ворони] працюємо – і нас раз у раз менше, а вони [Сови] дармують – і плодяться та множаться на нашу загибель (І. Франко);
– Площі ширяться щороку, То ж і множуся нівроку, Я ведуща [ведуча] серед поля! – Задається бараболя (С. Олійник).
2. Бути помноженим.
Жадоба перемоги [у петлюрівців] множилася на жадобу грабунку (О. Довженко);
Вовки страшніші в тічках, зграях, де хижість одного ніби множиться на хижість багатьох (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)