мобілізація
МОБІЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Дія за знач. мобілізо́вувати.
– Що там таке? – запитав він одного. – Як-то не знаєте? Загальна мобілізація (Н. Кобринська);
Чимало їх [людей] лишилося в селах: мобілізація запізнилася, а самим виїхати в глибокий тил не пощастило, війна раптово захопила всіх (Іван Ле);
// перен. Залучення кого-небудь для виконання якогось важливого завдання, масового заходу.
2. Переведення всіх галузей народного господарства на військовий стан;
// перен. Приведення чого-небудь до активного стану, що забезпечує виконання якогось важливого завдання, масового заходу.
Широке оновлення технологічної основи сучасного виробництва вимагає мобілізації й концентрації значних ресурсів (з наук. літ.);
Мобілізація матеріальних ресурсів, створення нових ефективних засобів механізації та автоматизації мають першорядне значення (з газ.);
В арсеналі засобів морально-політичної мобілізації трудящих нашої країни на боротьбу з фашизмом у роки Великої Вітчизняної війни одне з провідних місць належало радіопубліцистиці (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)