моволюбець

МОВОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч., книжн.

Той, хто любить мову (у 2 знач.).

Як прекрасно визначила наше мистецтво літератури велика поетеса нашого народу – великий моволюбець .. Леся Українка! (Ю. Смолич).

Значення в інших словниках

1. моволюбець — моволю́бець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. моволюбець — -бця, ч., книжн. Той, хто любить мову (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. моволюбець — МОВОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч., книжн. Той, хто любить мову (у 2 знач.). Як прекрасно визначила наше мистецтво літератури велика поетеса нашого народу — великий моволюбець.. Леся Українка! (Смолич, VI, 1959, 227).  Словник української мови в 11 томах