могилка
МОГИ́ЛКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до моги́ла 1.
Доокола великанами стояли гори, заглядаючи з підхмарних вершин до вузенької чорної могилки (Г. Хоткевич);
Стара мати .. вмерла, і навесні її могилка вже травою заросла (Марко Вовчок);
П'ять свіжих могилок виросло на цвинтарі (М. Стельмах);
* У порівн. Мазанок було [в Пісках] всього, може, хат з п'ять, а то все землянки при самій землі, як могилки повіддималися (Панас Мирний).
2. Те саме, що го́рбик.
Спить зимою виноградна лоза, вкрившись могилками, а на весну треба визволити її, на світ вивести з-під землі, обчистити, на тички підняти... (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)