1. Словник української мови у 20 томах

могилка

МОГИ́ЛКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до моги́ла 1.

Доокола великанами стояли гори, заглядаючи з підхмарних вершин до вузенької чорної могилки (Г. Хоткевич);

Стара мати .. вмерла, і навесні її могилка вже травою заросла (Марко Вовчок);

П'ять свіжих могилок виросло на цвинтарі (М. Стельмах);

* У порівн. Мазанок було [в Пісках] всього, може, хат з п'ять, а то все землянки при самій землі, як могилки повіддималися (Панас Мирний).

2. Те саме, що го́рбик.

Спить зимою виноградна лоза, вкрившись могилками, а на весну треба визволити її, на світ вивести з-під землі, обчистити, на тички підняти... (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. могилка — моги́лка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири моги́лки Орфографічний словник української мови
  2. могилка — див. могила Словник синонімів Вусика
  3. могилка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до могила 1). 2》 Те саме, що горбик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. могилка — ГОРБО́К (невисокий горб), ГО́РБИК, ПА́ГОРБОК, МОГИ́ЛКА, ПРИ́ГОРБОК розм., КІ́ПЧИК розм., КІ́ПЕЦЬ діал.; КУ́ПИНА́ (на луці, болоті). З горбка я почав спускатися по схилу донизу (Є. Словник синонімів української мови
  5. могилка — МОГИ́ЛКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до моги́ла 1. Доокола великанами стояли гори, заглядаючи з підхмарних вершин до вузенької чорної могилки (Хотк., II, 1966, 263); Стара мати.. Словник української мови в 11 томах
  6. могилка — Могила, -ли ж. 1) Могильная насыпь надъ похороненнымъ. Ой викопай, мати, глибокую яму, та поховай, мати, сю славную пару... Та й висип же, мати, високу могилу, та й посади, мати, червону калину, щоб сказали люде: на всю й Україну. Мет. 96. Словник української мови Грінченка