1. Словник української мови у 20 томах

могилки

МОГИЛКИ́, ло́к, мн., розм.

1. Кладовище.

Прийшов Кирик на могилки, ямку зачинає (Сл. Б. Грінченка);

Десь далеко, ніби на могилках, коло тих чорних куп, бреше на місяць лисиця (Г. Косинка).

2. Те саме, що про́води 2.

Було, прийде [Параска] між люди на одну годину, сумна, наче з могилок (Ганна Барвінок);

У давнину на цвинтарях або біля церков на “проводи” чи “могилки” влаштовували колективні обіди (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. могилки — могилки́ множинний іменник кладовище; проводи — поминання померлих Орфографічний словник української мови
  2. могилки — див. ЦВИНТАР, КЛАДОВИЩЕ. Словник синонімів Караванського
  3. могилки — див. кладовище Словник синонімів Вусика
  4. могилки — -лок, мн. 1》 діал. Кладовище. 2》 етн. Те саме, що проводи 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. могилки — КЛА́ДОВИ́ЩЕ (місце для поховання померлих), КЛА́ДОВИ́СЬКО, ГРОБОВИ́ЩЕ рідко, ГРОБКИ́ діал., МОГИЛКИ́ діал.; ЦВИ́НТАР (перев. при церкві); ЦЕРКОВИ́ЩЕ заст. (при церкві); ПОГРЕБИ́ЩЕ діал. Словник синонімів української мови
  6. могилки — МОГИЛКИ́, лок, мн. 1. діал. Кладовище. Прийшов Кирик на могилки, ямку зачинає (Сл. Гр.); Десь далеко, ніби на могилках, коло тих чорних куп, бреше на місяць лисиця (Кос., Новели, 1962, 178). 2. етн. Те саме, що про́води... Словник української мови в 11 томах