могилки
МОГИЛКИ́, лок, мн.
1. діал. Кладовище.
Прийшов Кирик на могилки, ямку зачинає (Сл. Гр.);
Десь далеко, ніби на могилках, коло тих чорних куп, бреше на місяць лисиця (Кос., Новели, 1962, 178).
2. етн. Те саме, що про́води 2.
Було, прийде [Параска] між люди на одну годину, сумна, наче з могилок (Барв., Опов.., 1902, 113).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- могилки — могилки́ множинний іменник кладовище; проводи — поминання померлих Орфографічний словник української мови
- могилки — див. ЦВИНТАР, КЛАДОВИЩЕ. Словник синонімів Караванського
- могилки — див. кладовище Словник синонімів Вусика
- могилки — -лок, мн. 1》 діал. Кладовище. 2》 етн. Те саме, що проводи 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- могилки — МОГИЛКИ́, ло́к, мн., розм. 1. Кладовище. Прийшов Кирик на могилки, ямку зачинає (Сл. Б. Грінченка); Десь далеко, ніби на могилках, коло тих чорних куп, бреше на місяць лисиця (Г. Косинка). 2. Те саме, що про́води... Словник української мови у 20 томах
- могилки — КЛА́ДОВИ́ЩЕ (місце для поховання померлих), КЛА́ДОВИ́СЬКО, ГРОБОВИ́ЩЕ рідко, ГРОБКИ́ діал., МОГИЛКИ́ діал.; ЦВИ́НТАР (перев. при церкві); ЦЕРКОВИ́ЩЕ заст. (при церкві); ПОГРЕБИ́ЩЕ діал. Словник синонімів української мови