могилки

КЛА́ДОВИ́ЩЕ (місце для поховання померлих), КЛА́ДОВИ́СЬКО, ГРОБОВИ́ЩЕ рідко, ГРОБКИ́ діал., МОГИЛКИ́ діал.; ЦВИ́НТАР (перев. при церкві); ЦЕРКОВИ́ЩЕ заст. (при церкві); ПОГРЕБИ́ЩЕ діал. (місце, де колись ховали померлих); МОГИ́ЛЬНИК (стародавнє поховання); НЕКРО́ПОЛЬ (у країнах Стародавнього Сходу та античного світу; поховання славетних людей). Колись наше кладовище було за селом, але з часом мертві, як і живі, поширили свої володіння, й тепер кладовище опинилось мало не в самому селі (О. Довженко); Це було звичайне кладовисько. Поміж юрбами дерев'яних хрестів, подекуди перев'язаних білими рушниками, здіймалися гордовиті кам'яні пам'ятники (В. Земляк); Вона умерла; під осінь журливу На гробовище однесли її (М. Костомаров); Краще було на проводах, коли все село збиралося на гробки поминати родичів (Ю. Яновський); Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви, а на кладовищі (О. Стороженко); Цвинтар розкинувся на високому пагорбі (А. Дімаров); В могильниках знайдено посуд, бойові молоти, мідні прикраси (з журналу); Капітан Шепіт лежав на високих марах з чорного дерева у самому центрі величезного некрополя серед пахощів лаврів і олеандрів (П. Загребельний).

ПРО́ВОДИ етн. (звичай поминати померлих на могилах протягом післявеликоднього тижня), МОГИЛКИ́, ГРОБКИ́. Прийшли проводи. Треба, думаю, пом'янути свого покійничка (І. Нечуй-Левицький); Тисячі людей, загублених за чужі гріхи, оплакували свою Україну, і лише одні назви рідних міст і сіл дзвеніли, як далекі великодні дзвони на могилках (М. Стельмах); (Степан:) Нема ж і моєї Хотини дома, пішла на гробки (М. Кропивницький).