могилки
МОГИЛКИ́, ло́к, мн., розм.
1. Кладовище.
Прийшов Кирик на могилки, ямку зачинає (Сл. Б. Грінченка);
Десь далеко, ніби на могилках, коло тих чорних куп, бреше на місяць лисиця (Г. Косинка).
2. Те саме, що про́води 2.
Було, прийде [Параска] між люди на одну годину, сумна, наче з могилок (Ганна Барвінок);
У давнину на цвинтарях або біля церков на “проводи” чи “могилки” влаштовували колективні обіди (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)