могоричити

МОГОРИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., кого, що, розм.

Ставити кому-небудь могорич.

Охоче співали [діди-пасічники] нам силу пісень, іноді і зовсім-таки без чарки, й декотрих треба було могоричити (з мемуарної літ.);

Нехай усі знають, що Перегуда вже не ходить по хатах на чарку. І не базікають, що могоричить виборців і голоси собі збирає... (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. могоричити — могори́чити дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. могоричити — МОГОРИЧИТИ – МОГОРИЧУВАТИ Могоричити (кого), розм. Ставити кому-небудь могорич – частувати за щось. Сміхи, гомін, гульня козацька. Десь, певно, що Чалий могоричить (А.  Літературне слововживання
3. могоричити — див. задобрювати  Словник синонімів Вусика
4. могоричити — -чу, -чиш, недок., перех., розм. Ставити кому-небудь могорич.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. могоричити — ЧАСТУВА́ТИ (щиро й радо запрошувати когось поїсти, випити тощо), ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ), УГОЩА́ТИ (ВГОЩА́ТИ) розм., ГОСТИ́ТИ розм., ПО́ШТУВАТИ розм., ШАНУВА́ТИ розм., ПРИШАНО́ВУВАТИ розм., ТРАКТУВА́ТИ розм., ВІТА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. могоричити — МОГОРИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., розм. Ставити кому-небудь могорич. Охоче співали [діди-пасічники] нам силу пісень, іноді і зовсім-таки без чарки, й декотрих треба було могоричити (Збірник про Кроп.  Словник української мови в 11 томах
7. могоричити — Могоричити, -чу, -чиш гл. Угощать для какой-нибудь цѣли, располагать въ свою пользу угощеніемъ. Треба прохати сусідів... та ще й могоричити. О. 1862. І. 72. Могоричив, могоричив, поки сказав. Ном.  Словник української мови Грінченка