моква

МОКВА́, и, ж., розм.

1. Мокротеча.

Надворі була негода: моква, туман, темрява (С. Чорнобривець);

Ми з ним бачили всяку погоду, А такої мокви не було (Л. Первомайський).

2. Низина, залита водою.

Ішло вояцтво, братство ратних діл, І сходило із пагорба на діл. Шикуючись у лави бойові На оболоні, на грузькій мокві (М. Бажан);

Прилягти нема де – під ногами моква, болото (О. Гончар).

3. Мокрота, сирість.

Гончар цілий день у мокві робе (Сл. Б. Грінченка);

– А на моє, то я його виселила б геть та віддала б попівські покої Драбинисі, хай би бідолашна жінка не мучилася з дітьми в тій мокві... (В. Речмедін).

Значення в інших словниках

1. моква — моква́ 1 іменник жіночого роду мокротеча; сирість моква́ 2 іменник жіночого роду місце, залите водою * Але: дві, три, чотири мокви́  Орфографічний словник української мови
2. моква — див. бездоріжжя; грязь; дощ; низовина  Словник синонімів Вусика
3. моква — -и, ж., діал. 1》 Мокротеча. 2》 Низина, залита водою. 3》 Мокрота, сирість. 4》 Дощ.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. моква — СЛЬОТА́ (хмарна сира погода з дощем або мокрим снігом, з багном на землі), МОКРІ́НЬ розм., МОКРОТЕ́ЧА розм., МОКРОТА́ розм., МОКРЕ́ЧА розм., ЛЯПАВИ́ЦЯ розм., МОКВА́ діал., ЛЯПОТНЯ́ВА діал., ПЛЮТА́ діал. Надворі сіра холодна сльота.  Словник синонімів української мови
5. моква — МОКВА́, и, ж., діал. 1. Мокротеча. Надворі була негода: моква, туман, темрява (Чорн., Визвол. земля, 1950, 90); Ми з ним бачили всяку погоду, А такої мокви не було (Перв., І, 1958, 458). 2. Низина, залита водою.  Словник української мови в 11 томах
6. моква — Моква, -ви ж. 1) Низменное, заливаемое водою мѣсто. 2) Слякоть, мокрая погода. Міусск. окр. Настала осінь, почалась моква. Волч. у. 3) Мокрота, сырость. Ганчар цілий день у мокві робе. Волч. у.  Словник української мови Грінченка