моква
МОКВА́, и, ж., розм.
1. Мокротеча.
Надворі була негода: моква, туман, темрява (С. Чорнобривець);
Ми з ним бачили всяку погоду, А такої мокви не було (Л. Первомайський).
2. Низина, залита водою.
Ішло вояцтво, братство ратних діл, І сходило із пагорба на діл. Шикуючись у лави бойові На оболоні, на грузькій мокві (М. Бажан);
Прилягти нема де – під ногами моква, болото (О. Гончар).
3. Мокрота, сирість.
Гончар цілий день у мокві робе (Сл. Б. Грінченка);
– А на моє, то я його виселила б геть та віддала б попівські покої Драбинисі, хай би бідолашна жінка не мучилася з дітьми в тій мокві... (В. Речмедін).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- моква — моква́ 1 іменник жіночого роду мокротеча; сирість моква́ 2 іменник жіночого роду місце, залите водою * Але: дві, три, чотири мокви́ Орфографічний словник української мови
- моква — див. бездоріжжя; грязь; дощ; низовина Словник синонімів Вусика
- моква — -и, ж., діал. 1》 Мокротеча. 2》 Низина, залита водою. 3》 Мокрота, сирість. 4》 Дощ. Великий тлумачний словник сучасної мови
- моква — СЛЬОТА́ (хмарна сира погода з дощем або мокрим снігом, з багном на землі), МОКРІ́НЬ розм., МОКРОТЕ́ЧА розм., МОКРОТА́ розм., МОКРЕ́ЧА розм., ЛЯПАВИ́ЦЯ розм., МОКВА́ діал., ЛЯПОТНЯ́ВА діал., ПЛЮТА́ діал. Надворі сіра холодна сльота. Словник синонімів української мови
- моква — МОКВА́, и, ж., діал. 1. Мокротеча. Надворі була негода: моква, туман, темрява (Чорн., Визвол. земля, 1950, 90); Ми з ним бачили всяку погоду, А такої мокви не було (Перв., І, 1958, 458). 2. Низина, залита водою. Словник української мови в 11 томах
- моква — Моква, -ви ж. 1) Низменное, заливаемое водою мѣсто. 2) Слякоть, мокрая погода. Міусск. окр. Настала осінь, почалась моква. Волч. у. 3) Мокрота, сырость. Ганчар цілий день у мокві робе. Волч. у. Словник української мови Грінченка