мокренький
МОКРЕ́НЬКИЙ, а, е.
1. Трохи мокрий (у 1 знач.); мокруватий.
Вільно чвалав [Орест] по мокренькій жорсткій долівці [шахти] (Олесь Досвітній).
2. Пестл. до мо́крий 1.
Піймали щуку молодці Та в шаплиці Гуртом до суду притаскали, Хоча чуби й мокренькі стали (Л. Глібов).
Словник української мови (СУМ-20)