мокренький
МОКРЕ́НЬКИЙ, а, е.
1. Трохи мокрий (у 1 знач.); мокруватий.
Вільно чвалав [Орест] по мокренькій жорсткій долівці [шахти] (Досв., Вибр., 1959, 347).
2. Пестл. до мо́крий 1.
Піймали щуку молодці Та в шаплиці Гуртом до суду притаскали. Хоча чуби й мокренькі стали (Гл., Вибр., 1951, 43).
Словник української мови (СУМ-11)