молитвеник

МОЛИ́ТВЕНИК, а, ч.

1. Те саме, що молито́вник.

Чимчикевич узяв старий молитвеник в дерев'яній, полотном обшитій оправі (І. Франко).

2. заст. Той, хто старанно молиться богу за себе і за інших.

Янголи незримо їм [монахам] кадили Там, де почив отшельник богомольний, За грішну братію молитвенник безмовний (П. Куліш).

Значення в інших словниках

1. молитвеник — моли́твеник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. Молитвеник — див. Молитовник  Словник церковно-обрядової термінології
3. молитвеник — -а, ч. 1》 Те саме, що молитовник. 2》 заст. Той, хто старанно молиться Богу за себе і за інших.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. молитвеник — МОЛИ́ТВЕНИК, а, ч. 1. Те саме, що молито́вник. Чимчикевич узяв старий молитвеник в дерев’яній, полотном обшитій оправі (Фр., II, 1950, 195). 2. заст. Той, хто старанно молиться богу за себе і за інших.  Словник української мови в 11 томах
5. молитвеник — Молитвеник, -ка м. Молитель. Помолись святому Миколаю молитвенику.  Словник української мови Грінченка