1. Словник української мови у 20 томах

молитвеник

МОЛИ́ТВЕНИК, а, ч.

1. Те саме, що молито́вник.

Чимчикевич узяв старий молитвеник в дерев'яній, полотном обшитій оправі (І. Франко).

2. заст. Той, хто старанно молиться богу за себе і за інших.

Янголи незримо їм [монахам] кадили Там, де почив отшельник богомольний, За грішну братію молитвенник безмовний (П. Куліш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. молитвеник — моли́твеник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. Молитвеник — див. Молитовник Словник церковно-обрядової термінології
  3. молитвеник — -а, ч. 1》 Те саме, що молитовник. 2》 заст. Той, хто старанно молиться Богу за себе і за інших. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. молитвеник — МОЛИ́ТВЕНИК, а, ч. 1. Те саме, що молито́вник. Чимчикевич узяв старий молитвеник в дерев’яній, полотном обшитій оправі (Фр., II, 1950, 195). 2. заст. Той, хто старанно молиться богу за себе і за інших. Словник української мови в 11 томах
  5. молитвеник — Молитвеник, -ка м. Молитель. Помолись святому Миколаю молитвенику. Словник української мови Грінченка