молитвеник
моли́твеник
-а, ч.
1》 Те саме, що молитовник.
2》 заст. Той, хто старанно молиться Богу за себе і за інших.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- молитвеник — моли́твеник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- Молитвеник — див. Молитовник Словник церковно-обрядової термінології
- молитвеник — МОЛИ́ТВЕНИК, а, ч. 1. Те саме, що молито́вник. Чимчикевич узяв старий молитвеник в дерев'яній, полотном обшитій оправі (І. Франко). 2. заст. Той, хто старанно молиться богу за себе і за інших. Словник української мови у 20 томах
- молитвеник — МОЛИ́ТВЕНИК, а, ч. 1. Те саме, що молито́вник. Чимчикевич узяв старий молитвеник в дерев’яній, полотном обшитій оправі (Фр., II, 1950, 195). 2. заст. Той, хто старанно молиться богу за себе і за інших. Словник української мови в 11 томах
- молитвеник — Молитвеник, -ка м. Молитель. Помолись святому Миколаю молитвенику. Словник української мови Грінченка