Молитвеник

Значення в інших словниках

1. молитвеник — моли́твеник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. молитвеник — -а, ч. 1》 Те саме, що молитовник. 2》 заст. Той, хто старанно молиться Богу за себе і за інших. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. молитвеник — МОЛИ́ТВЕНИК, а, ч. 1. Те саме, що молито́вник. Чимчикевич узяв старий молитвеник в дерев'яній, полотном обшитій оправі (І. Франко). 2. заст. Той, хто старанно молиться богу за себе і за інших. Словник української мови у 20 томах
4. молитвеник — МОЛИ́ТВЕНИК, а, ч. 1. Те саме, що молито́вник. Чимчикевич узяв старий молитвеник в дерев’яній, полотном обшитій оправі (Фр., II, 1950, 195). 2. заст. Той, хто старанно молиться богу за себе і за інших. Словник української мови в 11 томах
5. молитвеник — Молитвеник, -ка м. Молитель. Помолись святому Миколаю молитвенику. Словник української мови Грінченка