молоденький
МОЛОДЕ́НЬКИЙ, а, е.
1. Пестл. до молоди́й 1–4.
Мелашка була молоденька й невеличка на зріст, але проворна, жвава (І. Нечуй-Левицький);
Дзвенить молоденький голосок, і в ньому журба переплітається з прихованою радістю (М. Стельмах);
– Оставайся в нас із Богом, молодичко .. Ти молоденька, то й хату нашу розвеселиш (Марко Вовчок);
Пливе тихо над водою Місяць молоденький: Вподобався дівчиноньці Козак молоденький (Л. Боровиковський);
– Як, я не їм поросяти? Воно ж таке молоденьке, сите й ніжне, йому і трьох тижнів не було (М. Коцюбинський);
Річка вже стала. Лід на ній молоденький та блискучий-блискучий (Остап Вишня);
Ось молоденький дубняк. Як прикрашені на ньому листя дощовими краплинами! (А. Хижняк).
2. у знач. ім. молоде́нькі, ких, мн. (одн. молоде́нький, кого, ч.; молоде́нька, кої, ж.). Ті, хто має небагато років.
Йшла дівчина з козаченьком, – Де те лихо в ката? Любо, мило молоденьким, – Справді голуб'ята (П. Грабовський);
Утопився б молоденький, Щоб не нудить світом (Т. Шевченко);
– Ой час-пора молоденькій Та гіллячко звить! (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)