моління
МОЛІ́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. моли́тися 1.
Коли він думав про своє життя й життя взагалі, то воно здавалось йому маленьким, нікчемним і тонким, як він сам. Бог, до котрого звертався він з гарячими моліннями, не допомагав йому й тільки мовчки дивився з величного темного образа (В. Підмогильний);
* У порівн. Мати деякий час стояла серед хати, склавши руки на грудях, як для моління (О. Гончар).
2. Дія за знач. моли́ти; прохання, благання.
– Люди добрі! На Бога, дайте мені чистий спокій... Але гуцули не звертали уваги на ці моління (Г. Хоткевич);
Бачу його погляд, благальний, сповнений моління й надії (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)