моління
МОЛІ́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. моли́тися 1.
На нелегальних зборах вони [сектанти] допускають в буквальному розумінні слова виснажливі фізично методи моління (Наука.., 8, 1958, 50);
*У порівн. Мати деякий час стояла серед хати, склавши руки на грудях, як для моління (Гончар, II, 1959, 150).
2. Дія за знач. моли́ти; прохання, благання.
— Люди добрі! На бога, дайте мені чистий спокій… Але гуцули не звертали уваги на ці моління (Хотк., II, 1966, 14);
Бачу його погляд, благальний, сповнений моління й надії (Збан., Малин, дзвін, 1958, 350).
Словник української мови (СУМ-11)