1. Словник української мови в 11 томах

моління

МОЛІ́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. моли́тися 1.

На нелегальних зборах вони [сектанти] допускають в буквальному розумінні слова виснажливі фізично методи моління (Наука.., 8, 1958, 50);

*У порівн. Мати деякий час стояла серед хати, склавши руки на грудях, як для моління (Гончар, II, 1959, 150).

2. Дія за знач. моли́ти; прохання, благання.

— Люди добрі! На бога, дайте мені чистий спокій… Але гуцули не звертали уваги на ці моління (Хотк., II, 1966, 14);

Бачу його погляд, благальний, сповнений моління й надії (Збан., Малин, дзвін, 1958, 350).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. моління — молі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. моління — див. ворожіння Словник синонімів Вусика
  3. моління — -я, с. 1》 Дія за знач. молитися 1). 2》 Дія за знач. молити; прохання, благання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. моління — МОЛІ́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. моли́тися 1. Коли він думав про своє життя й життя взагалі, то воно здавалось йому маленьким, нікчемним і тонким, як він сам. Словник української мови у 20 томах
  5. моління — БЛАГА́ННЯ (пильне пристрасне прохання), ЗАКЛИНА́ННЯ підсил., МОЛІ́ННЯ підсил., МОЛЬБА́ підсил. рідше; УПРО́ШУВАННЯ (ВПРО́ШУВАННЯ), УПРО́ХУВАННЯ (ВПРО́ХУВАННЯ) (пильне прохання зробити щось). Словник синонімів української мови
  6. моління — Молі́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. моління — Молі́ння, -ня с. Моленіе, молитва. Яке вже там і моління. Сим. 174. Словник української мови Грінченка