момент
МОМЕ́НТ, у, ч.
1. Те саме, що мить; мент.
Нехай життя — момент і зложене з моментів, ми вічність носимо в душі (Фр., XI, 1952, 172);
Вона на момент розігнулась у струнку різьблену постать і знову нахилилась (Досв., Вибр., 1959, 51);
Момент — і вітрило в човні, зв’язане, скручене, безсиле (Вишня, І, 1956, 185);
// чого, який. Короткий відрізок часу, коли виконується, відбувається якась дія; короткий час перебування в певному стані.
Деві після моменту вагання вертається на її крик і кидається в її обійми (Л. Укр., III, 1952, 85);
Той момент, коли Шевченко, повернувшись із заслання, читав своєму другові, найбільшому російському акторові Щепкіну "Неофітів", я вважаю одною з найзнаменніших і найзворушливіших сторінок в історії дружби російського та українського народів (Рильський, III, 1956, 10).
2. Певний проміжок часу, етап у житті, у розвитку чого-небудь.
В його душі почався новий момент життя, тільки зародок нового життя, коли з молодого пустотливого хлопця починає виходити мужній, дорослий чоловік (Н.-Лев., II, 1956, 86);
Переломні моменти в розвитку культури та в економіці й суспільних відносинах не завжди тотожні (Еллан, II, 1958, 176).
3. Окремий бік якогось явища; супровідні умови або які-небудь обставини.
Все одно, який момент викликав ту скаргу зо дна страшної глибини (Л. Укр., V, 1956, 435);
— Інколи розвідникові доведеться пролежати на снігу і день, і добу, чекаючи слушного моменту (Багмут, Записки.., 1961, 4).
4. спец. Числова характеристика розподілу, що має велике значення в механіці та теорії імовірності.
Момент інерції; Момент опору.
Значення в інших словниках
- момент — моме́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- момент — Мить, мент; (життя) етап. Словник синонімів Караванського
- момент — див. мить Словник синонімів Вусика
- момент — [момент] -нту, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
- момент — -у, ч. 1》 Те саме, що мить; мент. || чого, який. Короткий відтинок часу, коли виконується, відбувається якась дія; короткий час перебування в певному стані. 2》 Певний проміжок часу, етап у житті, у розвитку чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- момент — 1. мить, часинка, див. врем'я, миг 2. зумовини, обставини, чинник 3. див. інерція Словник чужослів Павло Штепа
- момент — МОМЕ́НТ, у, ч. 1. Те саме, що мить. Нехай життя – момент і зложене з моментів, ми вічність носимо в душі (І. Франко); Вона на момент розігнулась у струнку різьблену постать і знову нахилилась (Олесь Досвітній); Момент – і вітрило в човні, зв'язане... Словник української мови у 20 томах
- момент — моме́нт (від лат. momentum – рух, поштовх, мить) 1. Дуже короткий проміжок часу, мить. 2. Певний проміжок часу, етап у розвитку чого-небудь. 3. Обставина, окрема сторона якого-небудь явища. Словник іншомовних слів Мельничука
- момент — лови́ти моме́нт (мент). Використовувати слушну нагоду; не упускати якоїсь можливості. Я ловлю момент і вирізую з картини цілу сцену на декілька метрів. Режисер злякано на мене зиркає, але я не чую заперечень (Ю. Фразеологічний словник української мови
- момент — МИТЬ (дуже короткий відрізок часу), ХВИЛИ́НА, ХВИ́ЛЯ розм., ХВИ́ЛЬКА розм., МОМЕ́НТ, МЕНТ розм., МЕТ діал. Великі дівочі очі мить дивились пильно на дві постаті перед собою (Ю. Смолич); Хвилина — і табун мов буря понесла (М. Словник синонімів української мови
- момент — Моме́нт, -ту, -тові; -ти; -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)