момент

МОМЕ́НТ, у, ч.

1. Те саме, що мить.

Нехай життя – момент і зложене з моментів, ми вічність носимо в душі (І. Франко);

Вона на момент розігнулась у струнку різьблену постать і знову нахилилась (Олесь Досвітній);

Момент – і вітрило в човні, зв'язане, скручене, безсиле (Остап Вишня);

// чого, який. Короткий відрізок часу, коли виконується, відбувається якась дія; короткий час перебування в певному стані.

Деві після моменту вагання вертається на її крик і кидається в її обійми (Леся Українка);

Той момент, коли Шевченко, повернувшись із заслання, читав своєму другові, найбільшому російському акторові Щепкіну “Неофітів”, я вважаю одною з найзнаменніших і найзворушливіших сторінок в історії дружби російського та українського народів (М. Рильський).

2. Певний проміжок часу, етап у житті, у розвитку чого-небудь.

В його душі почався новий момент життя, тільки зародок нового життя, коли з молодого пустотливого хлопця починає виходити мужній, дорослий чоловік (І. Нечуй-Левицький);

Переломні моменти в розвитку культури та в економіці й суспільних відносинах не завжди тотожні (В. Еллан-Блакитний).

3. Окремий бік якогось явища; супровідні умови або які-небудь обставини.

Все одно, який момент викликав ту скаргу зо дна страшної глибини (Леся Українка);

– Інколи розвідникові доведеться пролежати на снігу і день, і добу, чекаючи слушного моменту (І. Багмут).

4. спец. Числова характеристика розподілу, що має велике значення в механіці та теорії імовірності.

Момент інерції; Момент опору.

(1) Перело́мний моме́нт (час, день і т. ін.) <�Перело́мна епо́ха> – період корінних змін у розвитку чого-небудь або в житті когось.

Дорога до Винників іде через ліси, а в лісах вештаються в цей переломний час різної масті підозрілі людці (Ірина Вільде);

Це був переломний день в житті мого темного села (Я. Качура);

Вивчення загальних, типологічних закономірностей розвитку процесу національного відродження південних православних слов'ян в цю переломну епоху та окремих проблем цього періоду цікавить сучасну Україну (з наук. літ.);

Переломні моменти в розвитку культури та в економіці й суспільних відносинах не завжди тотожні (з наук.-попул. літ.).

△ (2) Дипо́льний моме́нт, фіз. – фізична величина, яка характеризує властивості диполя.

Дипольний момент визначає електричне (магнітне) поле диполя на великій відстані від нього, а також вплив на диполь зовнішнього електричного (магнітного) поля (з наук. літ.);

(3) Крутни́й моме́нт, спец. – який характеризує обертальний ефект сили при дії на тверде тіло, наприклад, на обертовий вал.

У виробництві крутний момент двигунів визначається за допомогою спеціальних стендів, на яких характеризується робота двигуна за один крутний момент. Знаючи ці значення, можна досить легко визначити корисну потужність двигуна (з наук. літ.);

Крутний момент вимірюється у ньютон-метрах (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. момент — моме́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. момент — Мить, мент; (життя) етап. Словник синонімів Караванського
  3. момент — див. мить Словник синонімів Вусика
  4. момент — [момент] -нту, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
  5. момент — -у, ч. 1》 Те саме, що мить; мент. || чого, який. Короткий відтинок часу, коли виконується, відбувається якась дія; короткий час перебування в певному стані. 2》 Певний проміжок часу, етап у житті, у розвитку чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. момент — 1. мить, часинка, див. врем'я, миг 2. зумовини, обставини, чинник 3. див. інерція Словник чужослів Павло Штепа
  7. момент — моме́нт (від лат. momentum – рух, поштовх, мить) 1. Дуже короткий проміжок часу, мить. 2. Певний проміжок часу, етап у розвитку чого-небудь. 3. Обставина, окрема сторона якого-небудь явища. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. момент — лови́ти моме́нт (мент). Використовувати слушну нагоду; не упускати якоїсь можливості. Я ловлю момент і вирізую з картини цілу сцену на декілька метрів. Режисер злякано на мене зиркає, але я не чую заперечень (Ю. Фразеологічний словник української мови
  9. момент — МИТЬ (дуже короткий відрізок часу), ХВИЛИ́НА, ХВИ́ЛЯ розм., ХВИ́ЛЬКА розм., МОМЕ́НТ, МЕНТ розм., МЕТ діал. Великі дівочі очі мить дивились пильно на дві постаті перед собою (Ю. Смолич); Хвилина — і табун мов буря понесла (М. Словник синонімів української мови
  10. момент — Моме́нт, -ту, -тові; -ти; -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. момент — МОМЕ́НТ, у, ч. 1. Те саме, що мить; мент. Нехай життя — момент і зложене з моментів, ми вічність носимо в душі (Фр., XI, 1952, 172); Вона на момент розігнулась у струнку різьблену постать і знову нахилилась (Досв., Вибр. Словник української мови в 11 томах