моління
МОЛІ́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. моли́тися 1.
Коли він думав про своє життя й життя взагалі, то воно здавалось йому маленьким, нікчемним і тонким, як він сам. Бог, до котрого звертався він з гарячими моліннями, не допомагав йому й тільки мовчки дивився з величного темного образа (В. Підмогильний);
* У порівн. Мати деякий час стояла серед хати, склавши руки на грудях, як для моління (О. Гончар).
2. Дія за знач. моли́ти; прохання, благання.
– Люди добрі! На Бога, дайте мені чистий спокій... Але гуцули не звертали уваги на ці моління (Г. Хоткевич);
Бачу його погляд, благальний, сповнений моління й надії (Ю. Збанацький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- моління — молі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- моління — див. ворожіння Словник синонімів Вусика
- моління — -я, с. 1》 Дія за знач. молитися 1). 2》 Дія за знач. молити; прохання, благання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- моління — БЛАГА́ННЯ (пильне пристрасне прохання), ЗАКЛИНА́ННЯ підсил., МОЛІ́ННЯ підсил., МОЛЬБА́ підсил. рідше; УПРО́ШУВАННЯ (ВПРО́ШУВАННЯ), УПРО́ХУВАННЯ (ВПРО́ХУВАННЯ) (пильне прохання зробити щось). Словник синонімів української мови
- моління — Молі́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- моління — МОЛІ́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. моли́тися 1. На нелегальних зборах вони [сектанти] допускають в буквальному розумінні слова виснажливі фізично методи моління (Наука.., 8, 1958, 50); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
- моління — Молі́ння, -ня с. Моленіе, молитва. Яке вже там і моління. Сим. 174. Словник української мови Грінченка