момент

Значення в інших словниках

1. момент — моме́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. момент — Мить, мент; (життя) етап. Словник синонімів Караванського
3. момент — див. мить Словник синонімів Вусика
4. момент — [момент] -нту, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
5. момент — -у, ч. 1》 Те саме, що мить; мент. || чого, який. Короткий відтинок часу, коли виконується, відбувається якась дія; короткий час перебування в певному стані. 2》 Певний проміжок часу, етап у житті, у розвитку чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. момент — МОМЕ́НТ, у, ч. 1. Те саме, що мить. Нехай життя – момент і зложене з моментів, ми вічність носимо в душі (І. Франко); Вона на момент розігнулась у струнку різьблену постать і знову нахилилась (Олесь Досвітній); Момент – і вітрило в човні, зв'язане... Словник української мови у 20 томах
7. момент — моме́нт (від лат. momentum – рух, поштовх, мить) 1. Дуже короткий проміжок часу, мить. 2. Певний проміжок часу, етап у розвитку чого-небудь. 3. Обставина, окрема сторона якого-небудь явища. Словник іншомовних слів Мельничука
8. момент — лови́ти моме́нт (мент). Використовувати слушну нагоду; не упускати якоїсь можливості. Я ловлю момент і вирізую з картини цілу сцену на декілька метрів. Режисер злякано на мене зиркає, але я не чую заперечень (Ю. Фразеологічний словник української мови
9. момент — МИТЬ (дуже короткий відрізок часу), ХВИЛИ́НА, ХВИ́ЛЯ розм., ХВИ́ЛЬКА розм., МОМЕ́НТ, МЕНТ розм., МЕТ діал. Великі дівочі очі мить дивились пильно на дві постаті перед собою (Ю. Смолич); Хвилина — і табун мов буря понесла (М. Словник синонімів української мови
10. момент — Моме́нт, -ту, -тові; -ти; -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. момент — МОМЕ́НТ, у, ч. 1. Те саме, що мить; мент. Нехай життя — момент і зложене з моментів, ми вічність носимо в душі (Фр., XI, 1952, 172); Вона на момент розігнулась у струнку різьблену постать і знову нахилилась (Досв., Вибр. Словник української мови в 11 томах