монокль
МОНО́КЛЬ, я, ч.
1. Кругле оптичне скло для одного ока, що вставляється в очну западину; використовується замість окулярів або пенсне.
– От ми й на нашому Монблані! – сказав Павлусь, накинувши навіщось на ніс монокль (І. Нечуй-Левицький);
Він вийняв монокль, заправив його в ліве око і поглянув на постанову (Ю. Смолич).
2. Найпростіший фотооб'єктив, що складається з одного двоопуклого скла.
Можна користуватися найпростішим фотооб'єктивом – моноклем, який дає злегка розмиті зображення (з наук. літ.).
3. мед. Пов'язка для одного ока.
Словник української мови (СУМ-20)