Словник української мови у 20 томах

монолітний

МОНОЛІ́ТНИЙ, а, е.

1. Прикм. до монолі́т; який є монолітом.

Він вказував на колони монолітного мармуру, що підіймалися обабіч (О. Гончар);

// Суцільний.

Безкаркасні стіни .. можна робити монолітними або класти з дрібноштучних елементів, заготовлених заздалегідь (з наук. літ.).

2. перен. Міцно згуртований, об'єднаний.

Рештки роду, розметаного війною, але ще таки роду, монолітного і в цих рештках. Ось він заповнив тут усю хату, аж через дві світлиці заставлену повздовж столами, і під гуркіт далеких вибухів .. справляв тут свій, либонь, останній спільний бенкет (І. Багряний);

// Цілісний, суцільний.

Не можна, звичайно, ні для IX ст., ні навіть для часу, що передував йому, уявляти східне слов'янство як щось цілком монолітне в побутовому або в мовному відношенні (з наук. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. монолітний — монолі́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. монолітний — Суцільний; П. міцно згуртований <�об'єднаний, збратаний, злютований>; п! ЦІЛІСНИЙ.  Словник синонімів Караванського
  3. монолітний — див. твердий  Словник синонімів Вусика
  4. монолітний — -а, -е. 1》 Прикм. до моноліт; який є монолітом. || Суцільний. 2》 перен. Міцно згуртований, об'єднаний. || Цілісний, суцільний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. монолітний — Суцільний, міцний  Словник чужослів Павло Штепа
  6. монолітний — монолі́тний (від моноліт) 1. Висічений з цілої брили. 2. Переносно – суцільний, єдиний, згуртований.  Словник іншомовних слів Мельничука
  7. монолітний — ЄДИ́НИЙ (який становить собою внутрішню єдність, сприймається як щось нерозривно зв'язане), ОДИ́Н, ЦІ́ЛІСНИЙ, ЦІ́ЛЬНИЙ, НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, МОНОЛІ́ТНИЙ, НЕРОЗДІ́ЛЬНИЙ, НЕДІЛИ́МИЙ, ЦІ́ЛИЙ рідко, ОДНОСТА́ЙНИЙ рідко.  Словник синонімів української мови
  8. монолітний — Монолі́тний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. монолітний — МОНОЛІ́ТНИЙ, а, е. 1. Прикм. до монолі́т; який є монолітом. Він вказував на колони монолітного мармуру, що підіймалися обабіч (Гончар, І, 1954, 265); // Суцільний. Безкаркасні стіни..  Словник української мови в 11 томах