монолітний

монолі́тний

-а, -е.

1》 Прикм. до моноліт; який є монолітом.

|| Суцільний.

2》 перен. Міцно згуртований, об'єднаний.

|| Цілісний, суцільний.

Значення в інших словниках

1. монолітний — монолі́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. монолітний — Суцільний; П. міцно згуртований <�об'єднаний, збратаний, злютований>; п! ЦІЛІСНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. монолітний — див. твердий  Словник синонімів Вусика
4. монолітний — Суцільний, міцний  Словник чужослів Павло Штепа
5. монолітний — МОНОЛІ́ТНИЙ, а, е. 1. Прикм. до монолі́т; який є монолітом. Він вказував на колони монолітного мармуру, що підіймалися обабіч (О. Гончар); // Суцільний. Безкаркасні стіни ..  Словник української мови у 20 томах
6. монолітний — монолі́тний (від моноліт) 1. Висічений з цілої брили. 2. Переносно – суцільний, єдиний, згуртований.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. монолітний — ЄДИ́НИЙ (який становить собою внутрішню єдність, сприймається як щось нерозривно зв'язане), ОДИ́Н, ЦІ́ЛІСНИЙ, ЦІ́ЛЬНИЙ, НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, МОНОЛІ́ТНИЙ, НЕРОЗДІ́ЛЬНИЙ, НЕДІЛИ́МИЙ, ЦІ́ЛИЙ рідко, ОДНОСТА́ЙНИЙ рідко.  Словник синонімів української мови
8. монолітний — Монолі́тний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. монолітний — МОНОЛІ́ТНИЙ, а, е. 1. Прикм. до монолі́т; який є монолітом. Він вказував на колони монолітного мармуру, що підіймалися обабіч (Гончар, І, 1954, 265); // Суцільний. Безкаркасні стіни..  Словник української мови в 11 томах