морочливий
МОРО́ЧЛИВИЙ, а, е, розм.
1. Те саме, що клопітни́й 2.
– Перш ніж почати з вами працю, мушу сказати вам от що: ви, певне, негаразд уявляєте собі, яку складну роботу беремо ми на себе: робота має бути морочлива, довга і, може, здаватиметься навіть нудною (С. Васильченко);
Віті довелося зробити ще чимало в своєму невеликому, але морочливому господарстві! (В. Собко).
2. Те саме, що па́морочливий.
Перед нею мигнула блискавка, а під ногами запалась земля. Глибока, морочлива чорна безодня (М. Коцюбинський).
3. Те саме, що вередли́вий 1; капризний, примхливий.
– Ой дитино, який же ти морочливий! (Марко Вовчок);
Вже старші онуки виросли й повиходили заміж, а Онися все живе, неначе за неї й смерть забула, та все морочить і своїх, і чужих, та вередує, як морочлива та настирлива дитина (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)