морський
МОРСЬКИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до мо́ре 1, 2.
Сидить вона в лузі над водою, умивається сльозою, Промиває карі очі морською водою (П. Чубинський);
Здоров будь, Пушкін мій, землі орган могучий! І ти, морська глибінь, і ви, одеські тучі! (П. Тичина);
Машина мчить краєм степу, звідки на всю широчінь видно морську затоку (О. Гончар);
// Який є, буває над морем, біля моря.
Микола поздоровшав на чистому морському повітрі й покращав (І. Нечуй-Левицький);
Хотілось щось пережити, сильне і гарне, мов морська буря, подих весни (М. Коцюбинський);
// Який відбувається, здійснюється на морі, морем.
То ж, бачиш, морська подоріж [подорож] корисна мені не тільки сама по собі.., а ще й тим, що скорочує час їзди залізницею (Леся Українка);
// Який живе або росте в морі.
В лимані ловилась риба більше дністрова, річана [річкова] або ставна, ніж морська (І. Нечуй-Левицький);
Морська рослина;
// Уживається як складова частина деяких зоологічних, ботанічних та ін. назв.
Морська ластівка;
Морська цибуля.
2. Пов'язаний із плаванням на морі або військовим флотом.
Благословен мечів ясних Огонь, отчизни охорона, Іржання коней бойових, Морських походів даль солона (М. Рильський);
Сажнєву, який ніколи досі не бачив “живого корабля”, доводилося не тільки виконувати всі роботи, але ще й вивчати морську справу (Д. Ткач);
– Я пройшов в морській піхоті Усю землю нашу двічі (М. Нагнибіда);
// Який використовують у мореплавстві.
Морський бінокль;
Морський канат;
// Признач. для плавання морем.
Морський флот;
// Признач. для моряків.
Морський одяг.
Словник української мови (СУМ-20)